Натхненням музи дотокнуся вічність,
Проллю рядки за течією долі...
У ритмі пульсу - часу швидкоплинність,
А з часом гаснуть навіть в небі зорі...
Давай сьогодні - тільки про важливе,
Про те, що є...для чого варто жити,
Бо...доки ми живемо - все можливо:
Пробачити, повірити, любити...
Ми стали старші на одне кохання,
На мить одну, розбиту часом мрію,
Одну розлуку і одне прощання,
На ще одну утрачену надію...
Допоки ми живемо - ще не пізно
Вдихнути мить життя на повні груди,
Бо завтра може бути вже запізно,
Бо завтра може просто вже не бути...
Усе мине...бо все колись минає...
Летять, мов навіжені,в вічність стрілки,
А час,на жаль, ніколи не прощає
Повільність і невиправні помилки...
В блаженній порожнечі я і вітер...
На заході зірки колишуть небо,
Я вільна так, що хочу полетіти,
Ось тільки...крила залишились в тебе...
Давай сьогоднi тiльки про важливе...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115111602826
Свидетельство о публикации №115111602826
Рецензии