Осінній настрій,що воно таке?
Мабуть ні ти,ні я не знаєм,
Близько підносим до душі...
Воно одразу не здається таке ємке
І в зимку,й влітку біль у серці ми тримаєм,
Там в ньому швидко так з'являються брижі.
Воно старіє,покривається розтяжками
Та й зморшки там неначе на лиці,
Ти знаєш,холодніє кров з роками,
Усмішка зненацька заміняється дужками,
Вже не злетіти їй як отій крилатій птиці...
І не зігріти їй нутро простими лиш словами.
Підтримки не чекає від сторонньго,хоча не проти
Та заглядає в чужі очі,просячи тепла,
Зневірена в усьому і розбита знову,
Бо важко жити,коли одна тут...лиш одна,
Вона ж бо справді ще мала
Й не буде ій ніколи тут віднову...
Він може там далеко,а ти сама з оцим усім...сама.
Поранена
© Copyright: Марина Павлухина, 2015
Свидетельство о публикации №115111611745
Свидетельство о публикации №115111611745
Рецензии