Стоїть завіса мов би доля,
у сірій буковий поляні,
бажаю, марно йде сваволя -
тумана втоми неслухняні.
То вже чаклує осінь чари,
корою сивої химери,
там, на горі, сумують хмари -
немов заслали до галери.
Листва спадає, тишиною
натхнення знову володіє…
Що робить ця пора зі мною,
чому душа весь час радіє?
Сумління тхне, у лісі тиша,
колись були ми молодими…
Чуби кущів, раніш густіше,
сухі стовбичать як людини.
Мов сивині, пробачу кроки,
кида тінями на дерева -
гадають довгу мить сороки…
Боюсь химер, старі черева.
Юрій СЛАЩОВ© 14.11.2015
фотографія Тетяни Москаленко, Крим, Севастополь
Боюсь химер
© Copyright: Юрий Слащев, 2015
Свидетельство о публикации №115111407912
Свидетельство о публикации №115111407912
Рецензии