Три народи

На Паску у Вапнярці народилась.
І випав сніг в той день серед весни.
Не знала мама, що мені судилось,
чому в той день зима й весна зустрілись,
а три народи злилися в мені.

І розривається душа від болю,
Від болю і любові до батьків.
У серці пропускаю смуток й горе,
що йдуть до нас із глибини віків.

Росія... Я не бачила й не знаю
село в Борисоглебській стороні,
де прадід мчав до пекла або раю
на своїм вірнім та баскім коні.

А Польща? Лише прізвисько "поляки"
на вулиці згадає старожил.
Так називали дідуся та бабку,
та панахиду бабці ксьондз служив...

Я пам'ятаю Львів, костьол великий,
І мова... Хоч далека, та близька.
Здригнулось серце, сіпнулись повіки...
Щось в цьому місці рідне я знайшла.

Голубка Україна... Так я скажу,
бо прізвища пташині в нас були.
Мене в дитинстві називали "пташка",
"зозулька" - так прабабку нарікли.

Гавинські - то були колись поляки,
А Голуб, Зозуль - чисто козаки!
Послухайте, ви не хохли, не ляхи,
і не кацапи - люди, люди ви!

Послухайте мене, онуку вашу!
Із цих віків звертаюсь я до вас!
Єдині в Бога ми, і слово враже
хай більше не з'являється між нас!