Лина Костенко Не говори печальными глазами
то, что боятся выразить слова.
Так нежность возникает, что не звали,
так тишь грозы несёт смятений вал.
Иль ты мой сон, или мечтаний яви,
иль просто черной магии дела...
Какая радуга меж нас стояла!
какая пропасть нынче пролегла!
Не говори печальними очима
те, що бояться вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна,
так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Свидетельство о публикации №115111404008
Марина Борина-Малхасян 18.11.2015 23:24 Заявить о нарушении
Попова Наталия Борисовна 19.11.2015 22:40 Заявить о нарушении
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
Марина Борина-Малхасян 19.11.2015 23:05 Заявить о нарушении