радiй...
а ми зачинились од неї самі…
у спів обертається шелест із вітру,
словами стають хай мовчанки тривкі.
безодня страхами даремно лякає,
у скроні думки б’ють безглузді, сліпі…
бастує Душа, мов на волю тікає,
щоб кожен із нас сам за себе радів,
тій волі, що серце постійно займає
бурхливим потоком, пожежею Слів…
Свидетельство о публикации №115111401886