Я люблю білі рози.
Роса на них – мої сльози.
Ці сльози від втрачених днів,
Від сказаних тобою слів.
Слова, які принесли біль,
Від яких сипалася на рану сіль.
Слова були кинуті на вітер.
Слова можуть бути і хорошим лікарем.
Від них стає спокійно
І водночас – боляче.
Вони можуть лікувати
А, можуть, і душу ранити
***
© Copyright: Мира Лис, 2015
Свидетельство о публикации №115111411100
Свидетельство о публикации №115111411100
Рецензии