24 вже...за кілька днів від нині...
Знов збільшилася прірва аж на рік,
Знов постаріло фото на могилі,
Хоча на нім не сивий чоловік...
І скоро свічка вже 24-та,
Хоч стрілки нам не крутяться назад,
Та пам"ять знов мене вертає вперто
У той сумний і слізний листопад...
...Так з року в рік...Обвітрена могила...
І фотографія усміхнена й проста...
І ще піонія, яку роки на вбили,
Й вона щороку знову пророста...
"Залізний кінь" твій, зламана берізка
Стоять собі на варті небуття...
І вже граніт з роками ледь потріскав,
В тих тріщинах-історія життя...
...А знаєш, тату,як я вдячна Богу
За те, що дав мені талант творити,
За те,що зараз маю тиху змогу
Хоч у віршах з тобою говорити....
***
© Copyright: Шморон Наталия, 2015
Свидетельство о публикации №115111410958
Свидетельство о публикации №115111410958
Рецензии