Лащиться до сонця листопад,і
Ніби киця, вигинає спинку.
Я терпка й солодка від принад і
Зваб, якими наділяє жінку
Осінь, з її розкішшю й журбою,
Сонячною тремкістю й дощем.
І Зимі із білою габою
Так зарано ще… Коханий, ще!
Мед і гіркота цілунків стиглих,
Карколомне плетиво нагих
Ніг і рук, розплавлених у тиглі
Тіл, з рясним дощем жаги на них…
12-13.11.2015
Лащиться до сонця листопад
© Copyright: Марина Степанская, 2015
Свидетельство о публикации №115111304244
Свидетельство о публикации №115111304244
Рецензии