ми

всі кращі вірші написані ще до нас
кращі фільми відзнято, надруковано кращі книги
але байдуже нам, зараз інший свавільний час
і хай зветься, як схоче: час занепаду чи відлиги

ми інші, нові, улюбленці доль і небес
об вічний асфальт збиваєм високі підбори
хтось загинув сьогодні, а хтось, як Спаситель, воскрес
серед цих хмарочосів, що давно замінили гори

ми відкинули віру, загубили мораль і себе
все, що мали святого, зі знижками розпродали
світ інакший, хоч небо все те ж, голубе,
і все те ж жовте листя на землю здощовану впало.

ми, здається, порожні, як ті шоколадні фігурки
і грошима заповнюєм вакууми душі
але Боже, ти бачиш, під тихі пунктири мазурки
кожен хоче покинути все, кожен погляд водою блищить

хіба ж ми в цьому винні, ми, в'язні часу непрощенні?
це - лиш маски бетонні, під ними - безмежна печаль
нам насправді не треба нічого,
ми згодні
без грошей в кишені,
але вільні й кохані,
шукати неходжену даль.