Слабописьменний Пьеро

(саркастична ретроспектива)




                Не допоможе й золоте перо,
                якщо неграмотний П‘єро…

Жив-був собі один П‘єро
і мав він гостреє перо.
„Струментом“ тим вірші творив,
та школу мабуть не любив…

І не було б про те розмов,
якби разом писав «не мов».
А ще б по шиї надавав,
щоб шкрябав вмісті „за кружляв“.

З четвертим виміром – проблема,
немов та яблуня кремезна:
Зима прийде… колись напевно,
кохання ж – ВЖЕ в снігу замерзло!
 
Не зрозумів я ще пііта,
куди хлопчину понесло:
В „душі – весна“, „на серці – літо“,
любов же – снігом замело!

Та й по яких бродив він росах,
що квіти зацвіли „по-косах?...
Якщо ж в траві розквітли квіти –
косі там є чого робити!

Не заздрю я тобі, Оксано,
та навіть не пускай очі
таких поетів з мухосрану,
що геть учитися не хочуть.

Не буду більше краять серце,
бо доля все ж у нас одна.
Піду наллю горілки… з перцем
і вип‘ю чарочку до дна !

12.11.2015, Миколаїв

* Пародія на твір „Осінь золота“ автора ОДИНОКИЙ ПЄРО

Ось копія оригіналу:

осінь золота

Настала осінь золота .
Жовте листя вітерець у вальсі за кружляв.
Осінній дощ нашу любов
не мов ту квітку поливав.
Та, любов наша зів'яла , відцвіла .
Прийде зима і любов наша на снігу замерла
Там де ми були разом ,
там нам було прекрасно снігом давно замело .
А в душі весна !
На серці літо коханням нашим зігріте.
Коли весна прийде і по-косах квіти зацвітуть,
Я піду у гай зелений .
Назбираю букет фіалок і покладу тобі до ніг.
Я, так хочу бути поряд із тобою,
повір кохана я не хочу прощатись з тобою.
ПРИСВЯЧЕНО ОКСАНІ

ID: 620452
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 12.11.2015 12:46:23
© дата внесення змiн: 12.11.2015 12:50:15
автор: ОДИНОКИЙ ПЄРО