Україна, ненька-мама,
Ох, розпатлана кудрява,
Твоя доля, ох же гине,
Пісня суму в гаї лине.
Ти велике серце маєш,
Правду істини ти знаєш,
Адже мовиш тихе слово,
Вибачаєш зраду знову.
Помутніли в річках води,
Сини чубляться не в згоді,
Сльози доньки проливають,
Чужаки безчинно правлять.
Розділили землі межі,
Повставали всюди вежі,
Обідніло яре поле,
Стогне, плаче у неволі.
Син Тарасе хмурить брови, -
Знов дзвенять тяжкі окови!
Позабули заповіти,
Не навчились в мирі жити.
Ох, розпатлана кудрява,
Україна, ненька-мама,
Вірю! Буде інша слава!
У майбутнім сонце стане!
7 лис. 2о15 рік
Ох, розпатлана кудрява
© Copyright: Александр Славенин, 2015
Свидетельство о публикации №115111202448
Свидетельство о публикации №115111202448
Рецензии