Дрожали веки... Из Маргариты Метелецкой

на «Тремтiли вii... (Маргарита Метелецкая)
(http://www.stihi.ru/2010/03/07/6647)
--------------------------------------------


Тремтіли вії. Розпач у душі
Сльозами надгіркими виливався...
Де порятунок? - В іншу закохався.
А вже тобі - залишились вірші...

Складай у них отруйність самоти
І невигойність серця бунтівного,
Шукай природи смислу рятівного
І відчаю не піддавайся ти...

Вгамуй тортури. Зовсім не сама...
Он за хурделицями - квітувати саду...
У Бога в тузі пошукай розраду -
Нараз веснує серце - геть зима!




********************************************


Дрожали веки. На душе печаль-
Хоть вешайся!- слезами выливалась...
И не спастись... Стихи ? - Такая малость...
С другою он, и мне тебя так жаль.

Все яды одиночества - в труды!
Давай излечивай мятежность сердца,
Ищи спасительную смысла дверцу,
Отчаянью не поддавайся ты...

Угомонись... Ведь вовсе не одна...
А за метелями - всегда садов цветенье!
Ищи в тоске у Бога утешенье.
Прочь зиму! Вдруг опять придёт весна?