невгамовна...
може сам не вміє захищати волю?
хочеш розуміти плаче світ з-за чого?
плутає мотузки час не випадково…
вище мрій манливих у країні сонця
зблизилися двоє... ми ж самотні… досі –
день за днем щасливі, ще не знали горя…
і дзвеніла осінь в золотій діброві,
і летіла пісня, мов пташина доля,
і ридали дзвони невгамовним болем…
Свидетельство о публикации №115111001817