Ода хтивостi

                „SUMUTUR A CONVERSANTIBUS MORES –
                з ким поведешся, від того і наберешся“
                (Сенека)

Ти звабила мене, тварюко!
Зробила ницим плазуном!
І заслуговуєш, падлюко,
частунку добрим стусаном!

Надворі свище завірюха,
заметів всюди намело.
Цілую в щічку, біля вуха
і переходжу на чоло.

Спускаюсь нижче – шия, плечі
животик, спина, голий зад…
Перестає буть томним вечір,
я знов цілую невпопад.

Мене всього прошило струмом,
трясуться руки, ноги, все…
Це рівносильно сексі-буму
і вже мене в тебе несе.

У тебе ж заборон немає,
я лізу далі – у труси.
Я весь в тобі, мандрую раєм!
Немає вищої краси!

Від тебе просто шаленію
і в котре знову йду на штурм.
Я божеволію, німію,
не чув раніш стількох я сурм!

О Жінко! Я тебе кохаю!
Я знову в лоні як в раю!
Злітаю аж до небокраю
і сам себе не впізнаю…

10.11.2015, Миколаїв

* Пародія на твір «То жінка!» автора maxaon: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109739