Нам здавалось, що довгий день
і занадто коротка ніч.
Мов ти є - мішень,
для тепла – лиш піч.
Вельми сумно в нас за вікном –
там нема дерев;
і страшенним сном
безкінечний рев.
Рев метро, машин,
шепіт душ живих.
Декілька хвилин
і той рев затих.
Набереш книжок, щоб забути день.
Загорнешся в мрії, під звук пісень.
Декілька стежок, що пройдуться вмить.
Час давно не гріє, лише летить.
І твоя весна розпочнеться тут.
Тут існуєш ти і лиш твій статут.
Тут твоя планета і твій власний рай...
Та чужа епоха.
Але пам'ятай:
ти зіткана з зірок,
всіх нот
і білих пір'їв чайок.
10.4.15; 8.11.15
М
© Copyright: Максим Юрчук, 2015
Свидетельство о публикации №115110807058
Свидетельство о публикации №115110807058
Рецензии