незвiдане...
…печальне обличчя похмурого міста
ніяк не лікує твою лихоманку…
сумними, пустими алеями парку
із вітром шкребеться скуйовджене листя…
болять ще сильніше не згоїні рани…
загублену мрію рятуєш в надії
не віриш туману, ти хочеш радіти…
в обіймах із тінню ідеш від обману…
шукаєш спасіння?.. в осіннім шептанні
вогонь не згасає, на серці-кохання…
незвідане щастя десь також блукає…
на жовтому сірим зникає в мовчанні…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115110701904
Свидетельство о публикации №115110701904
Рецензии
