Уныние... Из Ларисы Вировец - перевод

ОРИГИНАЛ
            Лариса Вировец ( Спасибо за текст Светлане Груздевой)


Ввічливо долі дивитись у вічі
ще недостатньо, щоб біль оминути.
Наче в дитинство — впадаю у відчай.
Парус надії мій — м’ятий та гнутий,
рваний вітрами і зливами битий,
знову вертається в озеро серця.
Що із тим човником вутлим робити?
Нащо той досвід, і що з нього сенсу?
Буду терплячою. Бурі минають:
парус зітліє і зникне затока.
Інші пісні із вікна пролунають,
інша закублиться в серці морока.
Гляну: у дзеркала посмішка дружня,
гляну: дорога лягає слухняно
попід колеса — і швидко, і пружно —
повз вересневу суху порохняву.
А на вузеньких стежках біля хати —
яблука стиглі та червонобокі.
За ніч насипались.
Годі й шукати
кращого, іншого щастя й турботи,
аніж оці...



***************************************
ПЕРЕВОД


Вежливо в очи судьбы засмотреться?
Этого мало, чтоб боль обмануть нам.
Снова в унынье впадаю - как в детство.
Парус надежды мой — мятый и гнутый,

Ливнями битый и вЕтрами рваный,
Вновь возвращается в озеро сердца.
Что с челноком тем поделать дырявым?
Смысл в чём ? куда нам от опыта деться ?

Буду терпеть. Может, бури устанут:
Парус истлеет, исчезнет затока,
Песни другие под окнами грянут,
В сердце другая завьётся морока.

Гляну: улыбка у зеркала - друга!
Гляну: дорога сегодня - на славу!-
И под колёса мне  -  быстро, упруго!-
Мимо сентябрьской, сухой и трухлявой.

А на тропинках заросших у хаты —
Яблоки спелы и сплошь краснобоки.
За ночь насыпались.
Хватит искать нам
Лучшего счастья, судьбы и заботы,
Лучше, чем есть...