Тихо, тихо не збудіть
Гучним сміхом ліс осінній.
Він вже спить, він міцно спить,
Бо за рік втомився сильно.
Він життя прожити встиг:
Він родив, зростав, кохався…
Він втомився і приліг,
До весни від всіх сховався.
Тихо, тихо не збудіть
Він ще рани не загоїв…
Як же листя шарудить
Дуже гучно під ногою.
Тихо, тихо не збудіть,
Не порушуйте покою,
Ви навшпиньках м’яко йдіть
Й шепотіться між собою.
В осiнньому лiсi
© Copyright: Сергей Надубов, 2015
Свидетельство о публикации №115110605622
Свидетельство о публикации №115110605622
Рецензии