awake

Поки інші засинали на цілий вересень по інерції
я тікала від обов’язкової меланхолії осені
стабільно відмовлялась від седативної в руку ін’єкції
бо ж вже досить. Боже, підвищена доза
у мозок не так помітно
як німіють пальці
дивись як смішно не можу втримати ковдру
наче в кімнаті вітер
і він же:
вмикає світло
збирає на підлозі пазли
купує регулярно воду
(а це шось останнім кефір. Можливо, бо кальцій)
не зрозумій хибно-
якби ти зараз поряд-
руки не тряслися б зробивши тебе в моїх обіймах в’язнем.
кажуть під час ейфорії стрибають з дахів і тікають успішно від копів
трясця їм всім
я пірнатиму в твій поцілунок і навіть не подумаю визирнути бодай одним оком
бо моторошно
згадувати відстань
писати про відстань
допускати відстань.
прокидатися з мокрим чолом БЕЗСУМНІВНО відчувши твої дотики
але й попри те я готова
засинати заради таких наркотиків

там де вже не німіють пальці
де твій шепіт лоскоче вухо
де я знаю, що навіть коли прокинусь ти скоро сидітимеш поруч.

інших таки забули розбудити після вересня
та це нам тільки на руку