Задрiмали блискавки злотії,
Іскрами заграли й потемніли.
Обрій спалахнув, неначе мрії,
І окреслився він квітом білим.
Ось і грім в весняні б'є литаври,
На хмаринці зручно він вмостився,
Бо для нього це лише забава,
В далечінь кудись він покотився.
Раптом навкруги все потемніло,
Поповзла iмла по чорнiй нивцi.
А на небi хмари – наче хвилi,
Ось розтала блискавка на шибці.
Задрімали блискавки злотії,
Іскрами заграли й потемніли.
Обрій спалахнув, неначе мрії,
І окреслився він квітом білим.
Задрiмали блискавки злотii
© Copyright: Вадим Ферзь, 2015
Свидетельство о публикации №115110504958
Свидетельство о публикации №115110504958
Рецензии
Согласен: наши мечты порой, как блистающие молнии - ярко освещают недостижимое. Автор, преисполненный юношеских чувств и мечтаний, всматривается в небо, где "блискавки злотії iскрами заграли й потемніли", - и вслед за этим разворачивается фантасмагория света и цвета. Особенно понравилось, что бьющий в весенние литавры гром ненадолго примостился на тучке - шалун однако!
С добрыми пожеланиями,
Вадим Цимбалов 12.08.2019 13:25 • Заявить о нарушении
С добрыми пожеланиями,
Вадим Цимбалов 12.08.2019 13:25 • Заявить о нарушении