Нiчога я табе не напiшу

Нічога я табе не напішу.
Гартае вецер сшытак мой на лаўцы,
А я з сабою радасць не нашу,
Каб гэтаму па-добраму ўсміхацца.
Зрывае ён памяты аркуш мой,
А што на ім я не паспеў запомніць.
Пустая ты абрыдлая далонь,
Ты не здалела утрымацца досыць.
Няма даверу больш табе, няма!
Чаму яго так проста адпусціла?!
Ды знаю я...ты пэўна не сама
І гэта мусіць не твая правіна.
Няма каму мне зараз дакараць,
Я на цябе зласліва пазіраю.
Ну што яшчэ...няма чаго дадаць,
Я так баюся ў люстру зазіраць,
Каб не пабачыць хто за ёй трывае...


Рецензии

В субботу 22 февраля состоится мероприятие загородного литературного клуба в Подмосковье в отеле «Малаховский дворец». Запланированы семинары известных поэтов, гала-ужин с концертной программой.  Подробнее →