Я на лініях твоїх долонь втрачаюсь,
до сантиметрів я згадую вуста.
І якщо, до тебе в котре я вертаюсь,
то напевно, доля вже така.
В котре засніжило підвіконня,
ліхтарі пронизуючи ніч.
Обіцяли, що безсоння,
не впаде кайданом з пліч.
Годиник відкорковує шампанське,
а календар, той вже запалює свічки.
До тебе доторкнутися в останнє,
хотілося... а може й навпаки.
Хотілося, щоб чай зелений зранку,
щоб руки поряд найдорожчі та мої.
Дедалі більше пертворювалась в бранку,
в тобі потопленій, закоханій душі.
Горіло серце, полум'ям сповите,
слова лились потоком теплих рік.
Сьогодні, привід є, щоб знов горіти,
сьогодні, в котре ти від мене втік.
Зібравши сили та сціпивши зуби,
я пишу в сотий раз рядки.
Нас відстань милий не погубить,
допоки, віра ще горить в душі.
Шапанське о пiв-ночi
© Copyright: Старлинг Марианна, 2015
Свидетельство о публикации №115110400725
Свидетельство о публикации №115110400725
Рецензии