(притча про діряве відро)
Великий Ходжа Насретдін
тримав аж два відра.
Одно новеньке, мов алтин,
а в другому – діра…
Ходив по воду з ними дока
до ближньої криниці.
Одне – по вінця, ніс нівроку,
друге – лишень напиться…
І з гордістю нове відро
сміялось над старим.
Стареньке сльози лиш лило,
встидаючись діри…
Та ось відеречко з дірою,
звернулось до Ходжі –
Чому все носишся зі мною
десятий рік уже?
Ти краще викини мене
подалі, я молю!
Ганьблю постійно я тебе,
бо воду марно ллю!
І відповів Ходжа відру –
себе не ціниш ти,
мерщій зітри з очей мару,
поглянь – навкруг квітки
вздовж стежки виросли тії,
від хати до криниці.
А все тому, що та діра
давала їм водиці!
Таких хай більше буде дір –
бо лиш краса врятує мир!
4 листопада 2015, Миколаїв
* Це мій переклад твору Антира Ушкіна «Притча о дырявом ведре»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618252
Краса спасе свiт
© Copyright: Олександр Мачула, 2015
Свидетельство о публикации №115110405636
Свидетельство о публикации №115110405636
Рецензии