Мабуть живем у межичассі - двох станцій, межи А і Я,
А час сміється у гримасі , політь обабіч, іздаля.
Як перебути зимний регіт? У зверстаних сезононозмін
Міняє місто звиклі теги, де переважує кармін.
На вуглях згарищ блудні танці обіцянок з дурманом зрад,
Залюднені перони станцій… Лиш потяги не йдуть назад.
Чатує доля- провідниця, квитки щасливі підло рве,
Вона вдивляється у лиця, - його, її, моє, твоє…
А на якомусь полустанку час циферблат собі спинив,
Така вже в нього забаганка – то ж хто йому так завинив…
Гудок протяжний тоскно зойкне – і далі рейки у світи,
Допоки ритм коліс не змовкне , настане тиша самоти.
Дволикий Янус сторожує, на брамах дзеленчать ключі,
Самі собі подорожуєм, «Куди ви, щастя шукачі?»
Час був до нас і буде після, та ми не маємо часу,
Німі світанки, (довга пісня)… їдучі спогади несуть.
2.11.2015
Мабуть живем у межичассi...
© Copyright: Фиолетта, 2015
Свидетельство о публикации №115110400379
Свидетельство о публикации №115110400379
Рецензии
Дуже сподобався вірш ! А куди ж Ви запропали , люба Фіолетточко ?! Виринайте, заходьте гостювати ! З Любов'ю - Марго
Маргарита Метелецкая 13.12.2015 21:13 • Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 13.12.2015 21:13 • Заявить о нарушении