Подсолнуху - из Л. Юферовой

                Поэтический  перевод  с  украинского: http://www.stihi.ru/2015/11/02/10941


Вот  октябрь  спешащий,  в  нетерпенье
сыплет  охру  на  земной  подол.
Опоздал,  Подсолнух  мой  осенний,
но  так  близко  к  сердцу  ты  расцвёл...

Что  ж  ты  так  в  сухих  пестротах  лета
настрадался  и  осиротел,
выплеснул  в  печаль  густую  эту
дар  любви,  в  душевной  простоте?

Кажется,  что  ангелов  подарки,
их  улыбки  солнечно  вершишь,
шёлковые  поцелуи  жарки
в  странном  единении  души.

Мой  Подсолнух,  –  грустная  головка,
в  сердце  осень  раною  печёт...
Чтоб  обнять,  склонился  ты  неловко,
на  моё  некрепкое  плечо...


          Оригинал:
       Осінньому  соняху.
       Людмила  Юферова.

Жовтень  у  стрімкому  нетерпінні
Сипле  щедро  охру  з  рукавів...
Що  ж  так  пізно,  Соняху  осінній,
Біля  мого  серденька  зацвів?

Що  ж  це  ти  в  своє  строкате  літо
Настраждався  і  осиротів,
Що  в  густу  печаль  було  пролито
Келих  найсолодших  почуттів?

І,  мабуть,  як  ангелів  дарунки,
Що  тепер  всміхаються  довкруж,
Ці  твої  шовкові  поцілунки
Й  неймовірне  поєднання  душ.

Соняху,  сумна  твоя  домівка,
В  серці  осінь  раною  пече...
І  прив'яла  хилиться  голівка
На  моє  худесеньке  плече...