Поразка знов зломила дух і душу,
І навіть тіло наче хтось побив...
При цих "хворобах" я ще жити мушу,
Щоб стан наперекір не говорив.
Пролиті сльози більше не рахую,
Навіщо час даремно витрачати?..
В самій собі я не живу – існую,
Хіба так можна, Боже, існувати?!
Мої думки котел з недоброй їжей,
Якими я годуюсь день і ніч...
Від той отрути вже давно колише,
Я розумію – знов чекає піч...
Коли згорять усі мої бажання,
Безглузді мрії, справи всі земні
Інакшим стане зовсім існування,
Дух переможе плоть у цій війні.
Я хочу швидше звільнення з кайданів,
З полону, куди втрапила сама.
Втомилася від власного пручання,
Та виправдання для душі нема.
І тут лише Отця довготерпіння
Тримає моє серце "на плаву".
Коли візьму Його благословіння
То в благодаті далі попливу.
Поразка
© Copyright: Валентина Коц, 2015
Свидетельство о публикации №115110303796
Свидетельство о публикации №115110303796
Рецензии