Кожному своэ

Бог визначає для людини долю,
Є сім мільярдів – кожному своє.
Одним для мрій життєвих щиру волю,
А іншим строк ув’язнення дає.

Одні заможні дуже і багаті,
А хтось ледь-ледь звести може кінці.
Життя не надрукуєш на верстаті,
Воно усе у Божій є руці.

Не зрозуміти нам такі глибини,
Не наша справа щось коментувати.
Ми довірять Йому завжди повинні
І по краплині мудрість ту збирати.
 
Якщо багатий ти, то скло на вікнах
У срібний пил ніколи не фарбуй,
Щоб бідного у вікна було видно,
Його нужду побач ти і почуй.

Якщо ти бідний – досить нарікати,
Що так несправедливо все в житті!
Навчись не заздрити чужому, не бажати
Того, що не твоє є на путі.

Якщо здоров'я маєш, руки й ноги,
Радій, що можеш вуличкой пройтись.
Бо цей безцінний дар – то милість Бога,
На неміч тих хто поряд подивись.

Якщо хворобою прикуті стежки
До ліжка, інвалідного візка,
Твоє життя, мій друже, як мережка
В талановитих Майстрових руках.

Господь вплітає в кожного хто хоче
Свої думки, бажання, почуття.
Щоб витримать могли ми проти ночі,
Щоб не було в минуле вороття.

А стан земний – це річ завжди відносна,
Бо все дочасне, що ми маєм тут.
Нас Бог на крилах віри завжди носить
Поки вчимо Його святий статут.

Не прикладайте серце ні до чого,
Вам не потрібне те, що має хтось.
Багато краще є для вас у Бога,
Благословення ці вже поряд ось.

Є сім мільярдів – кожному своє,
Без запитань, що поглинає вітер.
Я прошу вас у тім, що Бог дає
Навчиться і маленькому радіти.