жити...
стискається час у глибокім безмежжі?..
думкам вириватись із власного схову,
щоб вічними стати на власній пожежі…
безгласним, своїм непорушним спокоєм
дістатися піснею вітру до Мрії,
лишитися жити у клекоті мови
і злитись з секундами, з миттю у Вірі!..
Свидетельство о публикации №115110301722