Життя крадькома

Моє життя так плине швидко.
Неначе вчора тато казочку читав,
І сльози на очах текли так рідко
Та братик на руках щодня хитав.
А зараз головне для мене - зміни,
І з кожним днем роблю я новий крок,
Для мене дні минають, як хвилини,
А я все мрію полетіти до зірок.
Але мої зірки завжди зі мною,
Дорожчого на світі не знайти.
Ми долею пов’язані тісною
І нам зі шляху цього не зійти.
У мене є найбільші скарби світу,
Пов’язані духовним почуттям,
Це друзі та причини мого цвіту,
Без них злилася б я з буттям.
Відчула я всі радості на світі,
Це погляд, усмішка та щирий сміх.
Боюсь одного - ставши на орбіті,
Болючої зради, хоч це великий гріх.
Для мене лиш одне кохання,
Воно та зрада - неможливий факт.
Укаже на одне прохання,
Не закінчився щоб останній акт.
Удари долі, це мені відомо,
Та я в душі не маю порожнин.
Сльозам я піддаюсь вагомо,
У мене сміху більше, ніж клітин.
Як інші, маю свої мрії,
Звичайно є у них кордон,
Але вони не варті без надії,
Нехай до мене прийде купідон.
Моя дорога ще не закінчилась,
Попереду ще сотні миль.
Я навіть половини не навчилась,
Хоч поки що в житті моєму штиль.