Під склепінням дубів і сосен,
під холодним осіннім небом
ми співаємо мантру А_О_У_М.
Медитуємо під дощем.
Щемний настрій "птахи у вирії"
розсипається на золу.
Ми - лиш те, у що віримо,
а що знаємо то - не то,
що триватиме довше,
ніж ці спалахи
запізнілої грози.
Листя падає, крона жовкне.
Шепіт чується:
"Господи, Боже мій, поможи
перезимувать ці п'ять місяців
та й дожити до літепла".
Поторочі то, може гноми,
може духи забутих предків?
Ми не знаємо.
Можна вірити,
можна ні.
А на дні чи на цямрині
у криниці чужих снів
вже засиділась душа чиясь.
Заблукала або заблудла.
Заспіваймо ж цю мантру ще раз.
Помолімось за звільнення,
за святу, золоту любов.
Може Всесвіт відкриє серце нам?
Рамакрішна, ти де? Агов!!!
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
108 -фантасма-
© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115110206509
Свидетельство о публикации №115110206509
Рецензии