Синіють вершини небес.
Весна радість тихую ллє
На землю. Пропах нею ввесь.
Промінням хмарки вітер б'є.
Десь чую я скрипи колес.
І навіть он білі перини
Снують по веснянних вершинах.
Проміння спадає чудес.
В долині прослалися тіні.
Синіють вершини небес.
А десь уже чуються співи,
Вигукують півні ліниво,
Бо березень йде вже з теплом!
Ще сонце землі не нагріло,
Бо третє сьогодні число.
Під деревом сам я сиджу
І віршика тихо пишу,
А вітер мій одяг здійма.
Вслухаюсь у ніжну весну -
Нiчого дзвiнкiше нема!
3 березня, 1999р.
Синiють вершини небес
© Copyright: Вадим Ферзь, 2015
Свидетельство о публикации №115110205366
Свидетельство о публикации №115110205366
Рецензии
Разом з вами я "вслухаюсь у ніжну весну - нiчого дзвiнкiше нема!" Чудово! Але довгонько ще чекати того березня (мiсяць мого народження квiтень, тому березень - найближчий до сердця).
Ласкавий вiрш з радiстю тихою. Дякую.
Вадим Цимбалов 05.09.2019 09:35 • Заявить о нарушении
Ласкавий вiрш з радiстю тихою. Дякую.
Вадим Цимбалов 05.09.2019 09:35 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.