Фата-моргану я згадав.
Тремтить на обрії повітря,
Блищить на сонечку вода,
А на ній гуляє хвиля.
А ось де колоскові хвилі,
То вітер на пшениці грає,
Фарба метеликових крилець
В суцвіттях васильків сіяє.
Над полем жайворонок-птиця,
Неначе зірочка висить,
Їй захотілось подивиться,
Як дітвора в гнізді сидить.
Сонцями соняшник сміється,
Бджоли купаються в пилку,
А муха в павутині б’ється,
В полон попалась павуку.
А на баштані кавуни
Животи гріють. От ледащо,
До динь не бігають вони,
Запах не дав тим диням щастя.
Зникла моя Фата-моргана,
Не дай Бог, зникла назавжди,
Глибока в серці моїм рана,
А заживе коли, скажи.
07.10.2015
Фата-моргана
© Copyright: Василь Бондаренко, 2015
Свидетельство о публикации №115110204713
Свидетельство о публикации №115110204713
Рецензии