Вирок

Ти сама себе приговорила:
Буде так в житті, а не інакше...
Вирок цей на стіну почепила,
А стіна ця зветься "стіна плачу".

Коли цвях безжалісно вбивала
То струмочки крові, що збігали
Ти в душі своїй не помічала
І жалю до ран тяжких немала.

Віра твоя замкнена на ключ,
Скрізь забори зведені високі.
Місце їх серед скелястих круч,
Де почути дуже важко кроки...
 
Можна я до тебе підійду
Та порву цей вирок на шматочки?!
Я заміну цим словам знайду,
Бо допомогти тобі я хочу.

Думаєш, що ворог переміг
Раз ідуть падіння за падінням...
Я скажу уголос тобі: НІ!
Припини ці порівняння з тінню.

Усвідом, що на твоїх гріхах
Розписався Сам Спаситель Кров'ю.
Він виймає з серця болю цвях,
Щоб залікувать його любов'ю.

Відчинити браму, зруйнувати
Мур потрібно хибний та жорстокий,
Щоб нове та світле збудувати,
Повернуть до перемоги кроки.

Перешкоди можна подолати,
Коли віра простір в серці має.
Спробуй в тім що є не нарікати,
Навіть в час, коли душа втрачає.

Все здолаєш, сумніви відкинь,
Безперечно ти потрібна Богу.
Поглядом в небесну даль полинь
І не залишай Його дорогу.