Два крила смертi

Два крила смерті.

Два літачки сталеві шукали в небі смерть.
Її вони знайшли. Попадали, мов дощ.
В лахміття одягнулись: м'ясо-криваву дерть…
Із «ка’чками» з екранів - вже час варити борщ.

Раділи колоради – тримавши триколори.
«То хунтівське свавілля!», – лунало на всі боки.
Лінивий лиш мовчав, не виставляв докори…
Та, брехунів правдиво виказували щоки.

В Єгипетському небі - смерть тричі кольорова.
«Це помста», - хтось повторить, у глибині душі.
Як страшно бути вбитим. Та правдонька сурова:
І докази загинуть на звалищах, в дощі.

Дощитимуть рідненькі сльоза’ми до півно’чі.
Хтось крикне: «Боже! Боже!» У чому їх вина?
«Простити терористів!» - у вухо хтось шепоче,
Простити  - дуже важко, - коли іде війна.

Простити - необхідно. З дияволом у па’рі
І сидячи на грошах, на нафті, на бобах…
Вони зривають килим, під троном, наче ца’рі
Та знявши окуляри - в очах, за кайфом – страх.


Два літачки сталеві шукали в небі смерть.



Поет ХХ сторіччя 2 листопада 2015 року с. Торгановичі