А далi буде...

Хтось думає, що вже війна скінчилась,
Надію на політиків склада.
І  вірить, що вони чогось навчились
І зрозуміли, що війна – біда.

Стомились люди, хочуть миру й тиші,
Звичайного та звичного життя,
Та хмари опускаються все нижче,
Нема вже у минуле вороття.

І з кожним днем все менше скибка хліба,
Змиритись з цим нелегко багатьом,
А існування не підйомной глибой
Стає під вогняним війни тавром.

А далі буде... Люди, далі буде!..
Ще не кінець, межи ще тут нема.
Розмови скрізь, плітки та пересуди,
А совість, як у казочці дріма.

Чому таке трапляється на світі?
Чому є стільки болю, горя, сліз?
Зумів гріх все та всіх заполонити,
І покотилося життя униз.

Та в цих випробуваннях голос Божий
До люду наполегливо звучить,
Він зняв у якісь мірі огорожу,
Щоб де чого планету цю навчить.

Коли її основи коливають
Жорстокості кайдани руйнівні,
Бог лагідно до серця промовляє:
"Облиште гріх, довіртеся Мені!.."

Він кличе, просить всіх нас схаменутись,
На шлях правдивий даний Небом нам
В часи тривожні нині повернутись,
Щоб Бог повів дорогой далі Сам.

Можливо буде болісно та слізно
Прийти до тями, плин думок змінить.
Хай навіть так, аби було не пізно
Життя у волю Божу полонить.