Чому так?..

Чому так, Господи, чому,
Hіяк не можу зрозуміти,
Немає вчителів як Ти
До кого в розпачі піти,
Щоб просто так поговорити?!

Куди не кинусь, скрізь стіною
Стоїть байдужість невблаганна,
Що переховує старанно
Пов'язане все з боротьбою.

І в цій пустелі я сама,
А ворог душу так лякає
Та натиск свій не відпускає
І помочі в цей час нема.

Яка страшна людська байдужість,
А може я не в тому стані,
Що всі мені такі погані
Чи ідеальні навіть дуже?!

Заплуталась серед стежин,
Що люди скрізь по прокладали
І в них відчуженими стали
Та не спішать туди де дзвін.

Так боляче... І сумно так...
Я не зберу себе до купи,
Коли ж полегшення наступе,
І Ти пошлеш спасіння знак?!

Я бачу в дзеркалі себе,
Повільно змінюються риси
Від того внутрішнього тиску,
Побачу поки вже Тебе.

Нехай душа на частки рветься
З полону Твого не піду,
До перемоги все ж дійду,
І серце знову засміється.

А Ти зі мною кожен раз,
Хоч іноді не відчуваю,
Здається віру вже втрачаю
В тяжкий випробування час.

Та ні життя, ні смерть, ні Сили
Мене не зможуть відлучить,
Тебе любить заборонить
І Небо, Небо серцю миле.

Я зосереджусь на Тобі,
Хай підіймає ворог хвилі,
Приходить в надзвичайній силі,
Та Ти є поміч в боротьбі.

Я все з Тобою подолаю,
А всі страждання, що Ти дав,
Зміцнити дух які послав
Я, Господи, благословляю!!!