Розвієш смутку Ти туман
І поведеш в долину квітів,
Де буду тішитись, радіти,
Дивитись в неба океан.
Ти поведеш мене у світ,
Де спогади печальні згаснуть,
Життя щасливе та прекрасне
На нескінченну кількість літ.
Ти знімеш біль, яка була
Нестерпною жорстокой річчю,
А я, здавалось, на узбіччі
Лиш існувала, не жила.
Ти так хотів мене вести,
Щоб я уроки всі сприймала
На Тебе схожою ставала,
Щоб душу вічную спасти.
Так добре всі оці слова
В ефірний простір надіслати,
Як птахам їм свободу дати
І для польоту всі права.
Нехай летять вони до того,
Хто вихід з закутку шукає,
А як знайти його не знає,
Та прийде вчасно допомога.
Ісусе, зазирни у очі
До переможеной душі,
Я прошу, Боже, поспіши,
Хай займе ранок місце ночі.
А Ти розвієш весь туман
Покличеш у долину квітів,
Де будемо разом радіти
Й дивитись в неба океан.
Ти поведеш
© Copyright: Валентина Коц, 2015
Свидетельство о публикации №115110210964
Свидетельство о публикации №115110210964
Рецензии