Наш солодкий листопад, охоче розповість перехожим,
Про те, як двоє одиноких зустрілись восени, і
світ не бачив таких, більш закоханих....
Я все не можу забути той сонячний день,
коли я все просила йти до парку,
Ти не любиш осінь, але йшов
Хоч була лише десята ранку.
Я все сміялась, хаваючись, у своєму шарфі, сміялась
Блукаючи в листі жовтогарячім,
Дивилася в очі твої,вони були такі гарячі.
Ти йшов за мною покірно,
інколи даруючи теплий погляд.
Я все блукала в листопаді слів,затягуючи тебе,
В мій стан мрій.
Я навчила тебе танцювати в осінній день,
шукаючи, хоч краплю насолоди.
Пити гарячий шоколад, зігріваючись, нашим коханням,
і не відпускати руки ніколи.
Наш солодкий листопад, він буде мовчати, в собі це тепло зберігати...
Скажи мені, правда, я навчила тебе знову кохати?!
01.11.15
Листопад мрiй
© Copyright: Панчина Анна, 2015
Свидетельство о публикации №115110200107
Свидетельство о публикации №115110200107
Рецензии