Вiршi про все i ще про iнше

А небо полокало рушники,
Верети з хмар несло кудись далеко,
Стікаючи по листю у струмки,
Гукало глухо із старого глека.

На акварелі неба — журавлі,
Є океан із хмар у синеві затону.
Її малюнки сохнуть на столі,
Вона весь всевіт поклала на долоні.

-------------

Текла вода холодної ріки,
Збиралось листя жовте під вербою,
І два весла, ще теплі від руки,
Про зустріч пам'ятатимуть зі мною.

Як пера пам'ятають про папір,
І ті слова, що писані рядками,
Дороги пил запам'ятає всіх,
Їх кожен крок, залишений роками.

Усіх, хто був і йшов по ній кудись,
Мене та хлопців, що ішли позаду,
А прийде час, усе нам розповість,
Хто йшов на подвиг, ну, а хто, на зраду.

Як куля пам'ятає про курок,
І блиск холодний чорного заліза,
Навічно чийсь закарбувався крок,
Мов на світлині скривлена мармиза.

Прийде той час і заговорять речі,
Розкажуть все: про дні, і вечори,
Як ми ходили напувать той глечик
Із джерела високої гори.