…всю ніч сварився вітер, мов проповідував, що осінь –
всього лиш на всього час змін… до нього б звикнути?..
відбираючи у світу тишу наступає ненаситна холоднеча…
роздягаючи дерева, розхитуючи небо дощем йде осінь на зиму…
під тяжким тягарем туманів гусне без сонця похмуро повітря,
дарують і викрадають спокій безкраї пожежі падолисту…
зникає і з’являється знову, мов привид з учора – сумний день…
заплакана Душа цього світу не вмре, допоки Пам’ять Жива!..
Жива..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115103001668
Свидетельство о публикации №115103001668
Рецензии
