Последняя жизнь

Останнє життя... Я благаю, пробач мені, брате,
Вже віддан наказ, і натиснутий мною гачок.
Із біллю у серці, я мушу, я мушу стріляти...
Війна забирає усіх у призначений строк.

Стискає холодне повітря потоплену душу,
Я птах підневільний на цій божевільній землі.
Скажіть мені, люди, чому я робити це мушу?
Стріляючи в брата, вбивати людину в собі.

Болючі кайдани зсередини давлять на мене -
Страшним вантажем ці життя мені пали в душі,
І шастає люта війна, наче сива гієна,
Постійно шукаючі жертви для себе нові.

Останнє життя... Я благаю, пробач мені, брате,
Катує безжалісно душі проклята війна...
Із біллю у серці я мушу у тебе стріляти,
Щоб потім на грудях носити страшні ордена.


Рецензии
Спасибо за Вашу позицию. Второй катрен дать бы каждому, кто взял оружие
для уничтожения своего собрата. Читал с дрожью. Тепла.
С уважением,

Ковалёв Михаил   15.11.2015 22:03     Заявить о нарушении
Благодарю Вас, Михаил... Читаю каждый раз - и сама плачу... Спасибо, что Вы со мной!

Иващенко Ольга   16.11.2015 01:13   Заявить о нарушении
Что же Вы так? Надо держаться. Думаю, что у Вас будет доброе время. Стихи у
Вас очень хорошие, берущие за душу, к тому же они совершенны. Когда мне бывает
горько, следую правилу: не дождётесь!!!
С теплом,

Ковалёв Михаил   16.11.2015 14:16   Заявить о нарушении
Спасибо Вам, Михаил! Вы - настоящий! И все будет хорошо, я уверенна в этом! :)

Иващенко Ольга   16.11.2015 19:18   Заявить о нарушении