Спiймаю руками клаптик щастя,
Огорну крильми гаряче сонце.
Пробач, що був я неуважний,
Що, сгинув у чужiй сторонцi.
Менi, ж потрiбна лиш наснага!
Та Кохання легкий дотик.
I у життя прошу я дуже мало...
Лиш погляд твiй i сердця поклик!
I хоч тонке життя...
I не розумiю в ньому я нiчого...
За те, прекрасне вiдчуття,
Я буду жити знову! Знову!..
А коли настане час пiти у вирiй...
Крильми тебе я обiйму,
Нехай вiдступить чорний вiдчай!
I пiд сонцем я скажу... Люблю!...
Сонце
© Copyright: Амадей Кристич, 2015
Свидетельство о публикации №115102908862
Свидетельство о публикации №115102908862
Рецензии