Народжені, запалені у світлі,
Зникаємо по одному в пітьму.
Спалахують, бажаючи згоріти,
Ті, хто півсвіту хоче обігріти,
Кіптюжать каганці, ледь-ледь живуть
Неситі мудрагелі, мостять путь
Найкращими із намірів ... І суть -
Куди і з ким підемо у пітьму,
Туди, де вже нічого не змінити.
Лиш над цією осінню злетіти,
Вдихнуть прозоре світло, що розлите
Над рідним краєм...
Що ж так серце крає ?!
Чому так сумно день цей догоряє ?
Бо ми живем ще
й світ цей не зникає,
Бо донечка он бігає, літає...
Бо серце поряд б’ється і страждає...
Бо все мине і все завершить путь,
Що не згорить - любов’ю назовуть.
Народженi, запаленi у свiтлi...
© Copyright: Борис Смыковский, 2015
Свидетельство о публикации №115102903575
Свидетельство о публикации №115102903575
Рецензии
Борю, твоя лірика безмежно хвилює, западає в душу... Роздуми життєві, щемні і, разом з тим, це глибока філософія людини тонкої душевної конституції і з ніжним, повним любові серцем.
Хай Новий рік буде для тебе вдалим, успішним, щасливим і натхненним!!!
З Різдвом Христовим!
Ольга Глапшун 06.01.2016 06:27 • Заявить о нарушении
Хай Новий рік буде для тебе вдалим, успішним, щасливим і натхненним!!!
З Різдвом Христовим!
Ольга Глапшун 06.01.2016 06:27 • Заявить о нарушении
Щиро дякую, Олю! І тобі - тільки щасливих днів в Новому році, хай сповняться всі твої мрії! З Різдвом Христовим!
Борис Смыковский 06.01.2016 07:58 Заявить о нарушении
Борис Смыковский 06.01.2016 07:58 Заявить о нарушении