Кленовим листям, що у жовтні вже намокло,
що падає під ноги й розкиса.
Так думки вже помершого пророка,
впадуть на серце мов під ранок та роса.
Вони все крапають дощем по стінах,
рожева свічка неба вже згаса.
Це спогади тих днів чарівних,
та їх не зкосить не нагострена коса.
Вони ще продірявлять дно бетонне,
зростуть та розіб'ються навесні.
Бо перешкоди прикрашають монотонне,
життя смертю обрічених синів.
Спогади
© Copyright: Ваня Брикулець, 2015
Свидетельство о публикации №115102811858
Свидетельство о публикации №115102811858
Рецензии