…спиняє хвилі Тиша блакитного спокою,
і погляд не відводить свій Вічність ні від чого.
Вона в Життя б’є пульсом, тече рікою в Венах,
дарує крила Щастя… ми знову на Терезах…
на Небі-ниві Сонце, нагадує – ми в пащі!..
але чи ж є в нас крила?.. ми – Люди не пропащі!
Душа у когось Вітер, Вогонь, не звір… зі сну…
без крил назустріч Вітру на Світло я лечу…
крiзь сон...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115102701797
Свидетельство о публикации №115102701797
Рецензии
