Диваннiй срацi

Диванній сраці Києва,присвячується)

Я сижу на дивані,
Телевізор дивлюся,
Я звичайний киянин,
Дуже всього боюся.
Я не вийду нікуди,
Хоч мені не далеко,
Звідусюд ідуть люди,-
Ім живеться не легко!
Вийду я до фільварку,
Куплю пива багато,
Та й з друзяками палко,
Все почну проклинати:

Бо в мене борги,
І нема чим платити,
Скоро знімуть штани,
Буду голим ходити!
Бо в мене борги,
За газ і квартплату,
Забирайте штани-
Не піду бунтувати !

Я дорослий вже дядько,
В мене діти й дружина,
В хаті зовсім не парко,
Але я в тім не винний.
Є на банковій люди,
На грушевського тоже,
Як захочуть - так буде,
Бо вони усе можуть.
Бо вони все рішають,
Як кому що робити,
Я ж звичайний киянин,
Мені б просто прожити!

А в мене борги,
І нема чим платити,
Заберуть хай останні штани,-
Буду голим ходити.
А в мене борги,
За газ і квартплату,
Заберуть хай останні штани-
Не піду бунтувати !

Я нізащо не вийду,
На ті кляті майдани,
В телевізорі видно,
Бачу  все непогано,
Та і що там робити,
Там без мене багато,
А ще можуть побити,
Ой не моє то свято.
Я живу у Столиці!
Я типовий Киянин!
Тут життя непогане!-
То все видно по пиці!

Та в мене борги,
За газ і квартплату,
Заберуть хай останні штани-
Не піду  бунтувати !
А в мене борги,
І нема за що жити,
Забирайте останні штани,-
Краще голим ходити!