На підсонні осінньому бабилітаполіття
Виринає стодола,- обійстя обабіч, чи край…
В схові літо принишкло, різнотрав’я і квіття,
Пахне- манить-дурманить – іди подрімай.
Тут розгонистий час у люцернах заплентавсь,
Струменить чебрецево засинання до вен,
І малий павучок впліта безконечність у ленти,
Залоскочує в сон… в кОтрім тулюсь до твоїх рамен.
В хвилебіжному мреві закохуєш до божевілля…
Одтремтівши, зомліло здаюсь в сонцеокий полон,
Прокидаюсь в розніженні літопомного зілля…
Вже по полудні … осінь…зирить, каже - іди, охолонь.
На пiдсоннi осiнньому
© Copyright: Фиолетта, 2015
Свидетельство о публикации №115102609834
Свидетельство о публикации №115102609834
Рецензии