Пирятинськi зiрки
О, Боже милий, якi ясн`i!
Де є іще такi зiрки?
Над серцем старої сосн`и.
Вони над хатами і степом,
Летять алмазним цепом,
Серця тут тихо завмирають…
А степовi зiрки так сяють!
Ледь ніч з’являється, i місто,
Зiрок освiтить хоровод,
Та хвилi українських вод,
Вони, красули i невicти.
Букет посріблених зiрок
Як я`сний сонячний вiнок,
Завжди освітять шлях,
Кохання у твоїх очах!
Руками мрієш дотягнутись,
Намилувавшись вдосталь знову
Пiд покривалом зорь заснути.
I вiтра слухати розмову.
________________________________
м. Пирятин Полтавський край, стоїть на річці Удай. Перша згадка у літописі 1154 р.
***
В темно-синіх небесах,
Зорі, зорі, зорі....
Бачу сміх в твоїх очах,
Чую подих долі...
Місяць нам подарував,
Срібло,срібло, срібло...
Вітерець намалював
Двох до нас подібних...
(Юля Куропата)
Свидетельство о публикации №115102609174
Зорі, зорі, зорі....
Бачу сміх в твоїх очах,
Чую подих долі...
Місяць нам подарував,
Срібло,срібло, срібло...
Вітерець намалював
Двох до нас подібних...
Оля,переклади цей вірш на російську мову!!!!
Краса!!!
Юля Куропата 26.10.2015 21:18 Заявить о нарушении