Рiка життя
Своєму близькому другу Ярославу Куцаку,
з нагоди його 60-річчя, присвячую
Життя людське, воно не на віка,
народжується десь гірським потічком,
стікає вниз, дивись – уже і річка,
сестру зустріла – і уже ріка.
Струмок донизу рветься стрімко,
немов дитя, що тільки-но пішло.
А річка, вже міцніше держить спинку,
вона, як пташка, стала на крило.
І далі чинно лине між ланами,
дугою вигинається в гаях,
як і життя, що грає власні гами,
чи робить десь помітки на полях…
Тут береги, покриті осокою,
там густо верболозом поросли.
Отак і ми, не зчулися з тобою,
до моря наші ріки припливли…
Жага життя і мною обуяла,
завирувала, ніби річки течія,
заплескалась і біля греблі стала,
а може то всього лиш печія…
жовтень 2015, Миколаїв
© Copyright: Олександр Мачула, 2015
Свидетельство о публикации №115102602688
Свидетельство о публикации №115102602688
Рецензии
